Базою нашої програми уроків української літератури слугує програма Міністерства освіти і науки України, однак вона значно скорочена і адаптована до потреб дітей канадської діаспори. У підготовці і проведенні своїх уроків я намагаюсь вийти за рамки власне літератури і подати тексти як ранніх українських класиків, так і сучасних у ширшому українському та міжнародному контексті. Таким чином, вивчення і аналіз літературних творів межує з вивченням певних явищ і феноменів української культури, мистецтва, історії, соціального життя. Я переконана: такий підхід дозволяє дітям краще зрозуміти самі твори, їхнє місце в історії розвитку української мови і літератури, а також літератури європейської. Мій метод дає простір для охоплення широкого спектру тем: так, скажімо, вивчення творів Сковороди подається у контексті мистецтва живопису доби українського бароко, Шевченка – феномену українського кобзарства, Івана Нечуя-Левицького – українських народних традицій і звичаїв XVIII-XIX століть, поетів початку ХХ століття – з політичними і соціальними рухами цього періоду, і т.д., і т.п. Велике значення надається умінню учнів критично аналізувати твори й висловлювати, чи-то усно, чи-то у формі есеїв, свою думку щодо представлених у текстах проблем. Творчі завдання стимулюють розвиток уяви та мовлення, а також покликані розбудити інтерес учнів не лише до пасивного споживання текстів, а й до їхнього створення, до розуміння можливих приємних несподіванок і труднощів, пов’язаних із творчістю.
Українська література – явище складне, великою мірою через багатовікові старання сусідньої імперської держави цю літературу і її носіїв знищити. На превеликий жаль, жодна влада незалежної України не провела жодних заходів, аби українську літературу реабілітувати і знайти в обличчях маленьких читачів її любителів, а не ненависників. Українська література вже багато десятиліть страждає від комплексу сільськості та шароварщини, тавро якої на неї вішали покоління радянських і пострадянських літературознавців. На наших заняттях ми спробуємо подивитись на тексти без рожевих окулярів, відійти від стереотипних уявлень про постаті українського літературного процесу, що безумовно варті нашої уваги. Не тому, що вони були пророками, каменярями-революціонерами й романтиками-любителями української природи, а передусім тому, що вони були особистостями. Творячи мистецтво українського слова, їм вдалося вийти далеко на межі його «українськості» у більш широкі інтелектуальні часи та світи.

Учителька Оксана Карпович
Лютий, 2015 року.